Є така професія: брехати і вказівки роздавати
Передусім це стосується хамелеонних політиків і народних обранців незалежної України. Столичних «професіоналів» народ бачить з телеекранів, де вони оселилися, здається, на постійне місце проживання, а місцеві – як рідні, вочевидь турбуються про нас.
Нещодавно на засіданні дев’ятої сесії Бобровицької міської ради став свідком «великої» турботи від депутата Бобровицької міської ради від партії «Наш край» Олександра Приходька: роздавав вказівки керівникам об’єднаної громади зрізати узбіччя на одній із вулиць, на інших – асфальтівку відремонтувати, сміття прибрати та інший лад навести. Ще з однопартійцями голосно викрикнули недовіру намаганням керівництва громади створити в Бобровиці ефективну комунальну службу.
Секретар міської ради, а після 30 червня – керівник реформованої комунальної служби Василь Кучерина запропонував депутату міської ради Олександру Приходьку долучитися до організації вирішення піднятих ним питань, в тому числі й до розбудови комунальної служби, на що одержав відповідь, мовляв, і без нього, депутата, обійдуться.
Мимоволі виникає риторичне запитання: а навіщо взагалі обирати таких депутатів? Щоб приходили на засідання сесій і хизувалися своїми «діловими» вказівками і гострими «сміливими» репліками на адресу їм неугодних? Але ж у 2020 році партія «Наш край» ішла на місцеві вибори під гаслом: «Час служіння народу». У партійній обласній газеті «Наш край» за вересень 2020 року на першій шпальті надруковане головне завдання: «Партія ставить конкретні задачі покращення життя людей у регіонах. Наша мета – зробити міста та села процвітаючими. Ми боремося за те, щоб людям жилося комфортно». Ця мета конкретизована причинами, чому треба голосувати за «Наш край»: обирати потрібно людей, які працюють на громаду, хто забезпечить підвищення зарплат, пенсій та створення робочих місць.
Певна кількість виборців Бобровиччини повірила цим гарним обіцянкам і проголосувала за кандидатів від «Нашого краю», в тому числі й за Олександра Приходька. Тепер замість того, аби «працювати на громаду», він заявив, що для цього є інші. Стосовно ж «створення робочих місць» – він продав корпоративні права свого аграрного виробництва й усунувся від виконання партійних обіцянок, хоча на одержані за чужу землю чималі гроші міг би й створити інше бюджетоутворювальне місцеве підприємство. Цікаво, а скільки сплачено в бюджет від продажу, по суті, чужих земельних паїв? Чи, може, Олександр Приходько добився від великого агрохолдингу, якому передав Травкине, підняти орендну плату за землю, від чого громаді надходитиме додаткова копійка на виконання вказівок «ділового» депутата? Свого часу він вважався одним із непоганих організаторів аграрного виробництва, показував приклад благоустрою навіть на виробничих дільницях. Тепер в депутати пройшов під гарними лозунгами, а далі – хай хтось інший займається обіцянками від «Нашого краю»? Пора б й іншим депутатам прозвітувати перед виборцями, як вони своїми податками та іншими конкретними справами працюють на громаду.
А Олександру Петровичу підставити плече громаді в розбудові комунальної служби, як то кажуть, сам Господь велів. Адже він ходив у активістах владної районної команди, яка єдина в області дозволила приватизацію комунгоспу. В якому місці були «патріотичні» вболівання різнокольорового депутата за рідну Бобровицю, коли місто залишилося без комунальної служби? Чи, може, Олександр Приходько із партійними соратниками кинувся створювати нову службу?
Ні, він, фарбований-перефарбований в партійні кольори, залишається «гострим» критиканом соціальної відповідальності перед громадою господарства Героя України Леоніда Яковишина. Хоча саме товариство «Земля і воля» єдине в районі долучилося до створення нової бази комунгоспу, і без передвиборчих обіцянок, які роздавали приходьки.
Коли ж у Бобровиці загострилася проблема з водопостачанням, то кинувся її вирішувати не нардеп Борис Приходько, не місцевий депутат Олександр Приходько, не районний актив партії «Наш край», а генеральний директор товариства «Земля і воля» Леонід Яковишин. Він направив на водокачку бригаду електриків з необхідними матеріалами та приладами, фахівці оновили всю застарілу електромережу, підготували базу для підключення четвертого водяного насоса, надали іншу допомогу.
Постаралися й комунальники: самотужки встановили і підключили від окремої електролінії четвертий водяний насос. Водогін і далі вдосконалюватимуть при допомозі ТОВ «Земля і воля», працюватимуть при цій підтримці й над проблемами очисних споруд, які нарешті забрані з чужих рук, отже – не будуть порізані на металобрухт. Намітилося й додаткове джерело поповнення каси комунгоспу: сесія міської ради проголосувала за передачу трьох ділянок державних земель, які хотіли захопити «зальотні» земельні аферисти, Бобровицькому комунгоспу. Власні кошти потрібні й для уведення в експлуатацію трьох кілометрів нового поліетиленового трубопроводу, закопаного понад 10 років тому підрядною організацією аж із Криму. Вона так закопувала, що на уведення в експлуатацію не вистачило виділених з бюджету грошей – може, й на «відкат» пішли, райлікарнянівський райком партії не поцікавився. Не ініціював перефарбований райком і «випросити» кількасот тисяч у команди Порошенка, хоч на неперспективний довгобуд «вибили» десятки мільйонів, не до водогонів виявилося й команді Бориса Приходька.
Недавно на сайті, близькому до нардепа, з’явилася публікація про «неправильну роботу» голови Седнівської об’єднаної громади. Депутат від «Нашого краю» гостро засудила Сергія Маслова за те, що в селищі кілька осель залишилися без централізованого водопостачання. Критику підтримав і депутат обласної ради від «Нашого краю» Юрій Музика, що взяв участь у роботі сесії селищної ради. Думаєте, він вникнув у проблему водогону, запропонував свою допомогу? Ні, його цікавило питання контролю за землею. А водогоном повинен займатися лише голова громади. Хоча на виборах провели в селищну раду найбільше депутатів від «Нашого краю», на другому місці – від «Слуг народу». Ця «спайка» з 13 депутатів (більшість) й атакує «не їхнього» голову громади. Зайнятися ж виконанням передвиборчих обіцянок, видно, не вистачає їм ні часу, ні бажання. Не приїхали з Чернігова й представники партії «Рідний дім» підтримати свого висуванця Сергія Маслова і трьох депутатів, може, й допомогти у вирішенні проблем Седнівської громади.
Велике провалля між передвиборчими партійними обіцяльниками і електоратом після кожних виборів не міліє, а ще глибшає. І консолідуються партійні депутати в коаліції не для виконання своїх обіцянок, а для того, щоб щось ділити. Бо протягом тридцяти років незалежності партійно-державні хамелеони й христопродавці керуються давно сформованим «національним» правилом: «Навіщо вкладати душу в тих, кому достатньо дати трохи грошей». І граблі в нас теж «національні» – багаторазові.
Григорій ВОЙТОК
